Петрос з Квасів

Сходження на Петрос (2020 м) із села Кваси. Веде червона стежка — Закарпатський туристичний шлях. Від траси біля музею стародавніх речей вона йде до КПП Карпатського біосферного заповідника, лісом піднімається на полонину Менчул, а далі через полонину Шумнєска виходить на вершину. Назад — тією самою стежкою.

Червоне маркування наводять OpenStreetMap, Вікіпедія, «Карпатські стежки» й Gorgany PRO, а у відгуках 2024–⁠2026 років пишуть, що маршрут промаркований. За описом karpaty.rocks, маркування може бути відсутнє або часткове.

На КПП заповідника, за 1,1 км від траси, платять за відвідування. На полонині Менчул стежка минає біостаціонар Львівського університету. На сідловині полонини Шумнєска, за 4,5 км до вершини, — розвилка: червона йде вгору хребтом, а праворуч відходить траверс схилу Петроса з жовтим маркуванням. Поруч стоїть невелика дерев'яна хатинка-укриття.

За Gorgany PRO, на полонині Менчул є джерело, а на Шумнєскій — струмки; у відгуку 2024 року пишуть, що джерел мало і воду краще нести з собою.

Підйом здебільшого пологий: Karpatium називає маршрут довгим, але порівняно легким. У відгуках найважчим називають підйом перед полониною Шумнєска й останній підйом на вершину. Туди й назад — 33 км і ~1610 м набору: на 4 км довше, ніж на Петрос з Ясіні, а набір майже такий самий.

За Вікіпедією, вгору 6,5 години, вниз 5,5. Це довгий день: виходьте вдосвіта. Погода в горах змінюється швидко, тож майте дощовик і теплий шар, а в грозу чи туман повертайтеся.

Восени світловий день у Квасах коротшає з 13,4 години на початку вересня до 8,7 наприкінці листопада, а з кінця вересня він коротший за самі 12 годин ходу, без перерв. Тож восени частину шляху, найімовірніше, доведеться йти в темряві: майте ліхтарик.